Великодні традиції Косачів: паски, писанки і м'яско
Дослідники розповіли про великодні традиції у родині Косачів.
Оскільки гастрономія не була культом у Косачів, у родинному епістолярії про культуру їхнього харчування зафіксовано найменше відомостей і майже не збереглося кулінарних приписів, якими вони послуговувалися у приготуванні наїдків. Здебільшого страви готували наймані кухарі, – інформує Центр дослідження і відродження Волині.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Волиняни масово хизуються своїми пасками у соцмережах
Зі спогадів Ізидори Косач-Борисової знаємо, що на Великодні свята готувалися традиційні українські страви, характерні для полтавського і поліського регіонів.
Дочка Ольга згадувала, що мама домашнє господарство не провадила, але «ex tempore» могла спекти чудову паску «бабущину», тобто за приписом Єлизавети Драгоманової.
Сама ж Олена Пчілка напередодні Великодня 1889 р. у листі до сина писала, що «вагітна кухарка Кася залишила Косачів, а нового кухаря Шимон (управитель маєтку – Т. С.) ще не привіз з Ковеля».
І тому Ольга Петрівна бідкалася, що «паску якусь там здолаємо спекти за помічею книжки, та й бужанини намаринуємо, – а решта якось то буде! Ще таки й Лесі спечемо паску, та одвезеш їй».
А у листі до своєї матері писала, що пекла мереживні паски. А це вже високе кулінарне мистецтво, бо технологія випікання була надзвичайно складна. На випікання такої паски потрібно було втерти з цукром аж 140 жовтків, щоб тісто виходлио прозоре, ніжне.
«…паску якусь там здолаємо спекти за помічею книжки, та й бужанини намаринуємо, – а решта якось то буде! Ще таки й Лесі спечемо паску, та одвезеш їй…», – Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка).
А який же Великдень без писанки.
До альбому Олени Пчілки «Украинскій народный орнаменть: Вышивки, ткани, писанки» (1876 р. вид.) увійшло 23 зразки давніх писанок з Волині. З листування відомо, що Олена Пчілка та її дочки майстерно писали писанки. Зокрема, перебуваючи на лікуванні в Ялті у 1898 р., Леся пише до матері, що разом із сесторю Ольгою «писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства» (малась на увазі родина господаря рентованого Лесею мешкання доктора Дерижанова).
«І, звісно, Косачі обмінювалися Великодніми картками з родичами і приятелями, вітаючи один одного «Христос воскрес!» і складаючи побажання. Для прикладу наведу лише одне Лесине привітання родині з Ялти 1898 р.: «Поздоровляю з Великоднем тебе, папу, Микося, Зорю і Дору. Чи не було б ласкаве молоде панство написати до мене по слову хоч для рокового дня – Великодня? Моє вітання теж всім, хто мене згадає». Зазвичай картки відображали смаки адресантів», – йдеться у повідомленні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.